полиця — (ст.слов.) 1. Елемент обладнання інтер єру для складування речей у вигляді дошки, що прилягала ребром до стіни і спиралася на кілки або кронштейни. 2. Нижня, більш полога частина крутого двосхилого або наметового даху, яка підтримується повалом і … Архітектура і монументальне мистецтво
полиця — [поли/ц а] ц і, ор. цеийу … Орфоепічний словник української мови
полиця — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
полиця — ці, ж. Пр. 1. Велика полка на більший кухонний посуд, на горшки. 2. Бляха на плузі, яка регулює положення скиби при оранці … Словник лемківскої говірки
реф — Полиця для господарських потреб, влаштована у азербайджанському народному будинку … Архітектура і монументальне мистецтво
полицятися — дієслово доконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
Орион (созвездие) — У этого термина существуют и другие значения, см. Орион. Орион … Википедия
полка — Древнерусское и старославянское – полъка. Древнеиндийское – phalakam (планка, лоска). Слово «полка» является поздним словообразованием – оно появилось в русском языке в XVIII в. Полка – предмет интерьера (или часть мебели), представляющий собой… … Этимологический словарь русского языка Семенова
залижник — а, ч., зах. Полиця для ложок … Український тлумачний словник
лава — I и, ж. 1) Дошка (або кілька дощечок) на стояках (іноді – прикріплена до стіни), на яку сідають або кладуть, ставлять що небудь; ослін. || Дошка, прикріплена горизонтально до стіни пасажирського вагона, пароплава тощо, на якій сидять, лежать, а… … Український тлумачний словник
